ХімТехДопомога

Допомога в питаннях, пов'язаних з хімічною промисловістю починаючи від важкого машинобудування і закінчуючи поліграфією та друком

Визначення зовнішнього вигляду та життєздатності клеїв холодного твердіння

1 Визначення зовнішнього вигляду смоли (клею)

Чисту скляну паличку опускають у досліджувану смолу, потім, піднявши її, спостерігають на світло цівку стікаючої смоли. Якщо смола однорідна за кольором та консистенцією, не містить згустків та побічних включень, то слід вважати, що по зовнішньому вигляду смола відповідає нормативним вимогам.

2 Визначення життєздатності клеїв холодного твердіння

Під життєздатністю клейового розчину розуміють час, протягом якого виготовлений для уживання клейовий розчин з добавленим затвердником зберігає робочу в'язкість, тобто придатний до уживання та може наноситися на поверхню деревини прийнятим способом.

Життєздатність визначають для клеїв холодного твердіння, тому що додані до них затвердники не потребують ніяких додаткових зусиль для желатинізації (наприклад, підвищення температури) і починають діяти зразу після їх уведення. Життєздатність контролюють, спостерігаючи за зміною в'язкості, що вимірюється одним із описаних раніше методів у лабораторному практикумі з дисципліни "Технологія та застосування полімерів у виробництві деревних плит і пластиків".

Час наростання в'язкості з моменту виготовлення клею до досягнення ним гранично допустимих значень і є життєздатністю клейового розчину з заданою кількістю затвердника. Змінюючи кількість затвердника, який вводиться, можна регулювати життєздатність у широких межах, виходячи з конкретних виробничих умов.

Для визначення впливу кількості уведеного затвердника на життєздатність необхідно приготувати декілька клейових розчинів з різним вмістом затвердника та визначити їх життєздатність. Потім на основі одержаних даних будують графік залежності життєздатності від кількості доданого затвердника для досліджуваної партії смоли.

Роботу необхідно виконувати при постійній температурі клейових розчинів 201°С. При використанні в якості затвердника розчину щавлевої кислоти необхідно при уведенні в смолу таких розчинів забезпечити добавку відповідної кількості води, щоб одержати клеї однакової концентрації. Це дозволить виключити вплив фактору концентрації клеючих речовин на життєздатність.

Хід виконання роботи

  • у чотири склянки відміряти по 100 мл досліджуваної КФС;
  • додати у смолу 10%-ний водний розчин щавлевої кислоти: в першу склянку – 5 мл; в другу – 8 мл; в третю – 10 мл; в четверту – 15 мл;
  • забезпечити добавку води для одержання клейових розчинів однакової концентрації, для чого в перші три розчини долити воду відповідно 10, 7 та 5 мл. Старанно перемішати кожний та відмітити час виготовлення клеїв;
  • визначити в'язкість клейових розчинів віскозиметром ВЗ–4 або ВЗ–1 відразу ж після виготовлення, відмітити час виконання заміру та величину в'язкості;
  • повторні заміри в'язкості виготовлених розчинів проводити через кожні 10–15 хв.  до тих пір, доки в'язкість не досягне гранично допустимих значень (в досліді за граничне допустиму приймають в'язкість, яка перевищує початкову в два рази). Кожного разу відмічати час виконання заміру та величину досягнутої розчином в'язкості;
  • дані досліду нанести на графік наростання в'язкості з моменту виготовлення розчину до початку кожного заміру, а на осі ординат нанести в'язкість в с. (рис. 1).

Зміна в'язкості клейового розчину протягом часу Рис. 1 - (при різному вмісті затвердника – 10%-ного водного розчину щавлевої кислоти).

Криві: 1 – 6 мл; 2 – 8 мл; 3 – 10 мл; 4 – 15 мл, затвердника.

Життєздатність кожного розчину буде відзначатися відрізком на осі абсцис від початку координат до моменту досягнення відповідної робочої в'язкості (hпр.=2hпоч.). З графіка видно, що чим менше рН розчину (більше введено затвердника), тим менша життєздатність. Маючи такий графік для кількох розчинів, можна побудувати результуючий графік залежності життєздатності клейового розчину від кількості  доданого затвердника у досліджувану смолу  (рис. 2).

Залежність життєздатності клейового розчину від кількості доданого затвердника.

Рис. 2 – Залежність життєздатності клейового розчину від кількості доданого затвердника.

Маючи такий графік з достатньою кількістю точок, можна визначити необхідну кількість затвердника для забезпечення будь-якої заданої життєздатності.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

ХімТехДопомога © 2015 Сайт присвячений хімічній промисловості, починаючи від важкого машинобудування і закінчуючи поліграфією та друком. Детальні огляди можливостей промислових досягнень. На сайті згадуються такі теми як: протикорозійний захист, методи другу видавничої продукції, технології виробництва термопластів, додрукарська підготовка видання та багато іншого.