Механізм миючої дії в загальному вигляді

Механізм миючої дії в загальному вигляді можна представити в такий спосіб:

  • необхідно забезпечити якомога тісніше зіткнення миючого засобу з поверхнею, що очищається;
  • далі забруднення потрібно стабілізувати, тобто блокувати таким чином, щоб вони могли бути легко відділені від поверхні;
  • на останній стадії забруднення втримуються в об’ємі миючого розчину, а потім віддаляються з миючої ванни.

Для одержання оптимальної миючої дії в раціонально складеній рецептурі необхідно сполучення різних ПАР аніонного та неіоногенного типів.

Фактори видалення забруднень, що впливають на вибір технологічної схеми, і матеріалів

Правильність вибору технологічної схеми видалення забруднень і матеріалів перед фарбуванням багато в чому залежить від наступних факторів:

  • вихідного стану поверхні, що обробляється;
  • типу забруднень;
  • вигляду металу, що обробляється (сталь, алюміній, цинк і їхні сплави);
  • необхідного ступеню очищення;
  • розмірів і форми, що підлягають очищенню виробів, що впливають також на вибір методу очищення (занурення, розпилення та ін.).post-5300-0-34106000-1293621235

Вимоги до мийних засобів

До мийного засобу пред’являються наступні вимоги:

  • низький поверхневий натяг, у тому числі на поверхні розділу, що забезпечує відмивання за допомогою ПАР;
  • наявність лужного резерву для нейтралізації кислотних забруднень;
  • наявність солей для посилення дії органічного ПАР;
  • властивості, що диспергують, що сприяють прискореному видаленню забруднень і попереджають їх повторне осадження на поверхні;
  • властивості емульгування для втримання в об’ємі розчину масляних забруднень;
  • задана вартість;
  • пом’якшення води для попередження шкідливого впливу солей кальцію та магнію на миючий процес і для полегшення промивання;
  • попередження шкідливого впливу миючого розчину на метал за допомогою інгібіторів;
  • скорочення вторинної корозії після очищення;
  • відсутність вторинної корозії деталей після очищення при їх зберіганні;
  • припустимий або бажаний рівень піни при роботі методом розпилення;
  • позитивний вплив миючого складу для знежирення перед фосфатуванням.

Для задоволення цих вимог миючий розчин повинен складатися як мінімум з 3-4 лужних компонентів і 2-3 ПАР, причому вміст ПАР для методу занурення становить 2-10%, розпилення – 2,5-7%, а при електролітичному очищенні – 0,5- 2%.

Вибір складу лужних розчинів проводять, виходячи з тривалості знежирення до необхідного ступеню.

  1. Методом розпилення тривалість повинна бути не більше 5 хв.
  2. Методом занурення – не більше 20 хв.

Якщо,  при правильно обраному складі розчину і дотриманні режимів роботи, виріб не вдається знежирити, обробку варто зробити в розчинах іншого складу.

 

Групи миючих розчинів

У загальному випадку миючі розчини можна розділити на три групи:

— сильнолужні розчини на основі їдкого натрію (рН = 12-14) для очищення сталі від мастил консервацій, що задавнилися, старих лакофарбових покриттів, нагару та ін.;

— середньолужні розчини (рН = 10-11) переважно для знежирення від технологічних змащень і перед фосфатуванням;

— слаболужні розчини (рН = 9-10) для знежирення від легких забруднень, для очищення кольорових металів і перед фосфатуванням.

У промисловому очищенні використовують як універсальні миючі засоби, так і розчини, призначені для видалення одного виду забруднень.

Проте, часто на практиці доводиться зіштовхуватися зі складними забрудненнями, видалення яких тільки за рахунок складу, що знежирює, неможливо. Тому доводиться варіювати технологічні параметри: температуру, концентрацію, сполучати  різні методи нанесення та ін.

 

 

Нет комментариев.

Добавить комментарий