Історію розвитку інженерної творчості можна поділити на три етапи:
- Пристосування людиною природних предметів і речовин для своїх потреб.
- Перетворення та удосконалення природних предметів і речовин.
- Створення таких предметів і речовин, які в природі не існують (бронзовий, залізний, атомний, інформаційний віки).
Як бачимо, розвиток пізнання характеризується розширенням кола теоретичних і практичних задач, які людина вимушена вирішувати в процесі свого існування. Це в свою чергу викликає посилення її уваги до удосконалення способів і методів науково-практичної діяльності.
Методологічну основу технічної творчості складають:
– діалектика (перший рівень), як наука про найбільш загальні закони природи, суспільства й мислення;
– системний підхід (другий рівень) як єдиний напрямок в розвитку сучасного наукового пізнання.
З розвитком пізнання зростає складність принципових підходів до методів дослідження. Так науковий опис за складністю і деталізацією можна скласти в таку ієрархічну послідовність:
Параметричний опис – це опис властивостей, ознак і відношень об’єкта, заснований на емпіричних спостереженнях. Це найбільш проста форма наукового опису і початковий рівень дослідження будь-якого об’єкта.
Морфологічний опис являє собою перехід до визначення поелементного складу, будови об’єкта та взаємозв’язку параметрів, що виявлені на попередньому рівні. Під елементом в даному випадку розуміють мінімальний компонент системи, який далі вже не можна розділити, або максимальну межу її розчленування в умовах даної дослідницької задачі, властивості та функції якого визначаються його місцем в рамках цілого.
Функціональний – перехід до визначення функціональних залежностей між параметрами (функціонально-параметричний опис), між частинами, як елементами об’єкта, (функціонально-морфологічний опис) або між параметрами та будовою об’єкта. В даному випадку функція – це взаємозв’язок, що визначає порядок включення частини в ціле.
Опис поведінки об’єкта є виявлення цілісної картини “життя” об’єкта та механізмів, що забезпечують зміну напрямів і режимів його роботи (це найскладніша форма наукового дослідження).
Основний принцип системного підходу полягає в дотриманні концепції цілісності тобто в тому, що не можна зводити складне до простого, ціле до частини, а цілісний технічний об’єкт завжди буде мати такі властивості та якості, які не притаманні його частинам.
В наведеній вище ієрархічній схемі системний підхід пов’язується з функціональним описом, або з описом поведінки, або розглядається як новий, ще більш складний “комбінований” спосіб дослідження.
Які ж методи ІТ зараз існують? Їх відомо досить багато і далі ми з деякими з них познайомимося більш детально. Але всі їх можна умовно поділити на дві групи:
- Евристичні методи технічної творчості, які засновані на використанні досить чітких методик і правил пошуку нових технічних рішень.
- Комп’ютерні методи пошукового конструювання, що засновані на використанні ЕОМ в рішенні творчих інженерних задач.
Методи першої групи почали розробляти ще з давніх часів (Сократ, Архімед); особливу увагу їм приділяли видатні вчені XVII–XVIII століть такі як: Бекон, Декарт, Лейбніц.
Починаючи з 40-х років ХХ ст. різко зросли дослідження та розробки зі створення та використання евристичних методів, методик, прийомів, принципів, правил та ін.
В наш час вже відомо більше сотні евристичних методів, методик та їх модифікацій.
Методи пошукового комп’ютерного конструювання почали розробляти та використовувати лише в 60-х роках ХХ ст., тому їх відомо в сьогоденні лише декілька десятків.
Виникає питання, чи потрібно нам вивчати всі методи?
Спеціалісти вважають, що досить більш-менш досконало освоїти 3–5 методів, а подальше підвищення ефективності діяльності інженера повинне базуватися вже на його власному досвіді та розширенні базового набору методів при вирішенні творчих задач.